Цей веб-сайт використовує файли cookie (так звані файли cookie).
Якщо ви не згодні зберігати інформацію, що міститься в файлах cookie - змініть налаштування свого браузера.
Для подальшої взаємодії, надайте згоду на їх використання!
Проект є-Оздоровлення розширено: діти з усієї України, які потребують соціальної уваги та підтримки, можуть відпочити та оздоровитись…
Завдяки проекту, який реалізується Мінсоцполітики, вперше батьки дитини, яка виховується в малозабезпеченій сім’ї та належить до таких категорій як дитина з інвалідністю (здатна до самообслуговування) або дитина з багатодітної сім’ї змогли отримувати кошти від держави на оздоровлення дитини. Ці кошти зараховуються на банківський рахунок одного з батьків і витрачати їх можна виключно на придбання путівки до дитячого табору.
На початку реалізації проекту фокус допомоги був спрямований на дітей, які, внаслідок війни, опинились у найбільш складному становищі, тобто дітей з регіонів, що були в тимчасовій окупації, знаходяться в зоні активних бойових дій чи на кордоні з російською федерацією.
Наразі до постанови внесено зміни, які розширюють його дію на дітей з усієї України, які виховуються в малозабезпеченій родині і належать до таких категорій як дитина з інвалідністю (здатна до самообслуговування) або дитина з багатодітної сім’ї. Відтепер, незалежно від місця проживання такої дитини, її родина отримала право і можливість скористатися державною програмою є-Оздоровлення. На відпочинок чи оздоровлення кожної дитини буде надано 14 165 грн.
Нагадаємо, що батьки дітей, які відповідають зазначеним критеріям, отримають сповіщення про право на отримання коштів електронним повідомленням.
Щоб скористатися послугою, одному з батьків дитини треба звернутись до Приватбанку, отримати картку із спеціальним режимом використання й дочекатися зарахування коштів. Далі – самостійно обрати заклад для відпочинку чи оздоровлення дитини, з переліку закладів з Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей. Потім – забронювати місце для відпочинку своєї дитини у цьому закладі і розрахуватися за путівку отриманою карткою.
ЩО ТАКЕ домашнє насильство?
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству).
Ознаки різних видів насильства
Фізичне насильство
Психологічне насильство
Ляпаси
Потиличники
Кусання
Здушування
Припікання
Штовхання
Примус пити або їсти те, що шкодить здоров’ю (зокрема алкоголь, наркотики…)
Побиття
Незаконне позбавлення волі
Мордування
Залишення в небезпеці
Не надання допомоги
Заподіяння смерті
Словесні образи, крики
Приниження, безпідставна критика
Залякування, погрози
Шантажування, переслідування
Ізоляція
Прийняття одним членом сім’ї рішень, які не обговорюються
Навіювання почуття провини, невпевненості
Заборона бачитися/спілкуватися із рідними чи близькими людьми, тощо
Сексуальне насильство
Економічне насильство
Примус до статевих контактів у небажаній ситуації або час
Примус до небажаних форм статевих контактів
Примус до спостереження за статевим контактом кривдника з іншими
Підглядання
Залучення до порно-індустрії чи секс- бізнесу
Зґвалтування
Обмеження у доступі до власних коштів
Утиски свободи використання коштів
Позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які людина має законне право
Заборона навчатися або обирати місце роботи (працювати), тощо
Норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству суттєво розширюють «коло осіб», насильство між якими вважається домашнім насильством, а саме:
1) незалежно від факту спільного проживання: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
2) за умови спільного проживання – інші родичі, інші особи, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Відтепер постраждалою дитиною вважається не лише дитина, стосовно якої вчинено ті чи інші правопорушення (коли насильство спрямоване безпосередньо на дитину), а й дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Алгоритм дій для жінок,
які потерпають від домашнього насильства
Для жінок, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним і він залежить від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки ризикованою є ситуація для жінки та її дітей, від віку дітей, місця проживання тощо. Але у будь-якому випадку є декілька основних дій, які жінка може вчинити для захисту від насильства:
При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування, наприклад, залишити житло, покликати сусідів чи родичів, закритися в кімнаті тощо. Після чого викликати поліцію.
Повідомте поліцію про вчинення насильства відносно себе, а також відносно дітей, якщо діти були свідками насильства. Це повідомлення може бути зроблене шляхом виклику поліції безпосередньо у момент вчинення насильства, або після того, коли ви знайдете безпечне місце і зможете викликати поліцію. Або можете написати заяву безпосередньо у відділенні поліції чи письмову заяву надіслати поштою.
За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо вас били по голові і видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і одразу ж у цей день або на наступний, не чекаючи скерування поліції, звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побив чоловік. Після написання заяви у поліцію призначається слідчий. Від нього ви можете отримати скерування на проходження експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Наприклад, ви можете покинути житло, якщо маєте таку можливість або можете вжити заходів, щоб не допустити кривдника до житла.
У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.
Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.
Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які відносини із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків. Наприклад, подання заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей, поділ майна тощо.
У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки відповідно до Сімейного кодексу України батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сім’ї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише у присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо.
Звертайтеся за допомогою до Центрів безоплатної правової допомоги, які є у ваших містах. Працівники та працівниці Центрів обізнані з проблемами домашнього насильства і можуть вам допомогти. Також ви можете звернутися до Центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, які мають психологів та відповідних фахівців та володіють інформацією про наявність притулків для жінок у вашій області, або розглянуть можливість тимчасового переміщення вас у Центр соціально-психологічного допомоги.
Засоби впливу на кривдника
Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);
2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.
Обмежувальний припис видається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:
1) постраждала особа або її представник;
2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.
Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.
Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.
Судом визначається один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього наступних обов’язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
«Гарячі» лінії з питань протидії торгівлі людьми, домашньому насильству та ґендерній дискримінації
Інформацію про загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих:
Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 15-47, працює цілодобово
Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335, або з мобільного 116 123, працює цілодобово
Національна безкоштовна ’’гаряча’’ лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0 800 505 501 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовний короткий номер 527(з мобільного телефону)
Дитяча «гаряча лінія» 0-800-500-225, 116-111 з мобільного
Урядовий кол-центр 15-45
«Гаряча лінія» Координаційного центру з надання правової допомоги 0-800-213-103
Оперативна лінія Національної поліції України 102
«Гаряча лінія» Львівської області 112
Інформаційно-консультаційна лінія громадської організації «Центр «Жіночі перспективи» 2-962-962, або з мобільного 067-674-07-70
Телефон Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 032-261-09-42
Cуб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству та насильству за ознакою статі
на території Червоноградської міської ради:
І. Національна поліція
Червоноградський ВП ГУНП в Львівській області
80100, м. Червоноград, вул. Св. Володимира, 8А,
тел. 102, (03249) 2-24-93, (067) 006-51-92
ІІ. Соціальні служби
Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради
Нормативно-правова база з питань запобігання та протидії домашньому насильству
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі».
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 654 «Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі».
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 655 «Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі».
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 728-р «Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року».
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 43 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 234 «Про затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статті».
Наказ Міністерства соціальної політики від 01.10.2018 № 1434 «Про затвердження Типової програми для кривдників».
Наказ Міністерства соціальної політики від 11.12.2018 № 1852 «Про утворення Державної установи «Кол-центр Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей».
Спільний наказ Міністерства соціальної політики та МВС від 13.03.2019 № 369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства».
Наказ Міністерства освіти і науки від 22.05.2018 № 509 «Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України».
Наказ Міністерства освіти і науки від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами».
Наказ Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 № 278 «Про затвердження Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги».
Спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та МВС України від 07.09.2009 N 3131/386 «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї».
ЩО ТАКЕ торгівля людьми?
Торгівля людьми – це тяжкий злочин, брутальне порушення прав людини. Для того, щоб розпізнати ситуацію, яка пов’язана саме з торгівлею людьми, і вберегтися від неї або попросити про допомогу, потрібно знати:
Найчастіше окремими частинами злочину торгівля людьми є вербування, тобто надання привабливих пропозицій діяльності з гарними умовами праці та проживання, високою винагородою за працю, необов’язковістю мати професійний досвід чи знання іноземної мови. Така пропозиція супроводжується готовністю посприяти швидкому оформленню необхідних документів (наприклад, робочої візи в Польщі), надання кредиту щодо оплати певних послуг, відсутністю письмового оформлення ділових стосунків з посередником та працедавцем (договорів).
Наступним етапом злочину є переміщення людини, тобто перевезення до іншого регіону області, країни, до іншої держави. Найчастіше в таких випадках посередники використовують визначених ними перевізників, не повідомляють заздалегідь часу і місця відправлення, маршруту чи інших деталей поїздки. Оплата проїзду є окремою витратою для людини і теж часто стає частиною запропонованого «кредиту».
Іноді при переміщенні або й після прибуття до місця праці злочинці створюють умови для ізолювання людини від близьких (заборона регулярних дзвінків додому, утримання в приміщеннях та на територіях, що є під охороною; утримання в нежитлових приміщеннях – гаражах, стайнях, підвалах або віддалених від населених пунктів місцях); іноді для ізоляції використовують вживання наркотиків чи алкоголю. Ця частина злочину є переховуванням.
При прибутті до місця праці відбувається передача, одержання людини. Це може виглядати як передача особистих документів (наприклад, паспортів) і речей людини від перевізника до працедавця. Іноді можна помітити, як в обмін на документи, людей перевізник отримує гроші чи якість інші матеріальні цінності. Іноді в цей час людини повідомляють, що саме тут вона має працювати і перед тим, як буде отримувати свою винагороду за працю, має відпрацювати «борг», до якого входять і вартість оформлення документів, проїзду, проживання, харчування, оплату працедавцем послуг посередника тощо.
Для того, щоб людина підкорилася, злочинці використовують різні методи впливу: обман та шахрайство (при наданні пропозицій); боргову кабалу (при оформленні документів, перевезенні тощо); насильство або погрози його застосування (тиск, примушення, шантаж, побиття, погрози рідним, сексуальне насильство тощо); використання уразливого стану людини (тривале безробіття, поганий стан здоров’я близьких, наявність боргів, ситуації домашнього насильства, відсутність житла або інших необхідних для людини умов, узалежнення від психоактивних речовин, інвалідність); матеріальну чи іншу залежність людини (використання службового становища, використання міцного емоційного зв’язку тощо); вилучення особистих документів (найчастіше паспорту).
Для чого злочинці це все роблять? З однією метою: експлуатації людини, тобто отримання прибутків за рахунок трудової діяльності людини, економії на створенні гідних умов праці та її оплати.
Види експлуатації, що зустрічаються найчастіше: трудова (експлуатація праці); сексуальна (примусове надання сексуальних послуг за винагороду); використання у жебрацтві (найбільш характерна для експлуатації дітей та осіб з інвалідністю, безхатченків); використання дитячої праці; вилучення органів для незаконної трансплантації; використання дітей для створення порнопродукції; використання у збройному конфлікті (примушення до праці, надання сексуальних послуг, до участі в збройному конфлікті тощо).
Пам’ятайте! Якщо хоча б одна з частин злочину була скоєна проти Вас або Ваших близьких з використанням впливу (а для дітей і без цього впливу!), Вам не заплатили за роботу, Ви працювали в негідних умовах – Ви маєте право на отримання допомоги, гарантованої державою.
Загальні правила безпечного працевлаштування за кордоном
Обов’язково переконайтесь, що Ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду Ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу - робочу, а не туристичну.
Обов’язково звертайтесь до амбасадикраїни призначення особисто, особливо якщо ви звертаєтесь за робочою візою.
Обережно з паспортом! Ніколи нікому не віддавайте свій паспорт, окрім як працівникам посольств, консульських установ та прикордонних пунктів пропуску. Це Ваш ідентифікаційний документ і він повинен завжди бути у Вас. Якщо Ви загубили свій паспорт за кордоном або ж його відібрали у Вас силою, звертайтеся до посольства або консульства України у відповідній країні
Зробіть ксерокопії всіх важливих документів! Ще до виїзду зробіть ксерокопії Вашого паспорта, візи, страхового полісу та будь-яких інших документів, пов’язаних із поїздкою. Тримайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів. Крім того, залишіть копії своїм рідним та/або друзям в Україні
Обов’язково запишіть контактну інформацію організацій,які можуть допомогти вам захиститись від зловживань. Цей перелік контактної інформації має включати амбасади/консульства України за кордоном та, якщо можливо, урядові та неурядові організації, які займаються захистом прав мігрантів у відповідній країні призначення. Негайно зв’яжіться зі співробітниками відповідної установи в скрутній ситуації.
Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де Ви будете працювати та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свогоперебування за кордоном, а також залишіть їм детальнуінформацію про Вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!
Довідайтеся, як убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми. В Україні діють деякі злочинні групи, які продають людей у рабство за кордон під прикриттям обіцянок законного працевлаштування. Пам’ятайте, ніхто не захищений від таких небезпечних ситуацій. Зателефонуйте до Центрів консультування мігрантів і дізнайтеся більше, як мінімізувати ризик стати жертвою торгівлі людьми.
Обов’язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві.
Обов’язково запитайте свого закордонного роботодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на які ви можете сподіватись. Пам’ятайте, що роботодавці мають обов’язки по відношенню до своїх працівників.
Обов’язково запишіть перелік умов угоди з роботодавцем щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов’язки.
Контакти для консультацій до від’їзду за кордон
для працевлаштування чи навчання і під час перебування за кордоном.
Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів
527 та 0 800 505 501 – номери гарячої лінії, спеціалісти якої надають консультації іноземцям, які перебувають в Україні та українцям, які планують поїхати за кордон, або повернулися в Україну з-за кордону. Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно! 527.org.ua – електронні консультації
Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації
0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного) - надання консультацій з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства й захисту прав дітей.
Всеукраїнська Асоціація з міжнародного працевлаштування
0 800 309 875 – call-center.
Нормативно - правова база з питань протидії торгівлі людьми
Закон України „Про протидію торгівлі людьми" від 20 вересня 2011 року № 3739 (із змінами).
Постанова Кабінету Міністрів України „Про Національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми" від 18 січня 2012 року № 29.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року" від 21 березня 2012 року № 350.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2007 року № 1087 „Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, тендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми" від 03 травня 2012 року № 354.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми" від 23 травня 2012 № 417.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми" від 25 липня 2012 року № 660.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми" від 22 серпня 2012 року № 783 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 04 березня 2013 року № 71).
Постанова Кабінету Міністрів України „Про виплату одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України „Мати-героїня", та одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми" від 28 лютого 2011 р. № 268 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 04 березня 2013 року № 71).
Наказ Міністерства соціальної політики України від 18 червня 2012 року № 366 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 2012 року за № І 133/21445) „Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, обов'язкової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми".
Наказ Міністерства соціальної політики України від 14 вересня 2012 року № 578 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1679/21991) «Про затвердження форми оцінки потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми; плану реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми; обліку осіб, які постраждали від торгівлі людьми; звіту щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми».
Наказ Міністерства соціальної політики України від 14 вересня 2012 року № 577 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1677/21989) «Про затвердження форми відомості про виплату одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми».
Наказ Міністерства соціальної політики України від 23 жовтня 2012 № 672 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року) «Про внесення змін до Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг».
Наказ Міністерства соціальної політики України від 05 березня 2013 року № 99 «Про затвердження форми заявки про виділення бюджетних коштів для здійснення виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми».
