Повномасштабна війна з росією змусила українців буквально за один день переосмислити своє життя. Бо якщо впродовж восьми попередні років для багатьох наших співгромадян поняття «бойові дії» було все ж не зовсім зрозумілим, адже постріли і вибухи лунали лише у частині Донбасу, то з 24 лютого на мапі нашої держави не залишилося жодного клаптика землі, який був би повністю убезпечений від прильоту ворожих ракет. Нові реалії поставили перед людьми нові завдання. І з Божою допомогою українці щодня доводять, що задля захисту незалежності рідної країни і перемоги над предковічним ворогом готові робити все, що у їхніх силах.

Із перших днів війни колективи професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів нашого краю, підприємці та групи волонтерів взялися за виготовлення речей, які вкрай необхідні воїнам на передовій. У дуже стислі терміни вони навчилися кроїти і шити розвантажувальні жилети, ноші з гідроволокна, балаклави, тактичні аптечки, маскувальні халати, білизну, постільні комплекти, робочі рукавиці, підсумки, плитоноски, дощовики та чимало іншого.

Однією із найактивніших організаторок волонтерського руху є Зоряна Безпалько. У власному приміщенні вона облаштувала невеликий швейний цех. – Працюємо дуже дружно і натхненно вже третій місяць, – каже пані Зоряна. – Потребуємо допомоги – нам треба більше вмілих робочих рук, аби пошити якомога більшу кількість необхідних речей для наших захисників. З нами уже співпрацюють швеї із Червонограда, Соснівки, Сільця та інших населених пунктів. Це і майстрині, які працюють у себе вдома, і представники колективів навчальних закладів та промислових підприємств. Багато тканини нам приносять люди. В основному несуть робочий одяг, який ми розпорюємо, а далі по-новому розкроюємо і шиємо із нього розвантажувальний жилет або інший виріб. Потребуємо чимало додатків – замків роз’ємних, півкілець металевих, фастексів, тасьми, липучки. Тому якщо хтось матиме бажання і можливість долучитися до нашої команди або допомогти у інший спосіб, телефонуйте за номером +38-093-22-89-336.

Вкрай важливою для усієї нашої держави у теперішній вирішальний час є гуманітарна допомога, яку Україна у чималих обсягах отримує від численних партнерів із країни Європи, Америки та інших частин світу. У червоноградському гуманітарному штабі відповідальним за переміщення вантажів через кордон і їх документальне оформлення є Олег Мусій, депутат міської ради, головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції.

 – У перші дні війни робота нашого гуманітарного штабу організовувалася трохи хаотично, – каже Олег Мусій, – адже небайдужі червоноградці приносили усе, що могли – їжу, одяг, інструменти. І уже трохи згодом нам вдалося розпочати співпрацю із закордонними партнерами. Першою була організація «Ольденбург допомагає Україні» з Німеччини, яка відправила чотири вантажівки із медикаментами та обладнанням. Для нас це було велике випробування, адже значну частину допомоги ми мали переправити у Миколаїв та Кривий Ріг. Саме після того, як нам вдалося забезпечити оперативну доставку вантажів до адресатів, іноземні партнери вирішили налагодити постійну співпрацю з червоноградським гуманітарних штабом. Далі вони надсилали нам партії дорогих медикаментів, загальна вартість кожної з яких становила орієнтовно сто тисяч євро. Фахівці комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Червонограда» сортували ці ліки, а ми переправляли їх у різні частини України, зокрема, у військові госпіталі. Згодом партнери з Ольденбурга почали надсилати нам також продукти харчування. Їх ми передавали у заклади, в яких проживають вимушені переселенці, а також відправляли у різні частини України.

Приємно, що підтримати нашу громаду та всю Україну загалом виявили бажання мешканці польського міста Пісковіце, яке є побратимом Червонограда. Щотижня вони приїжджають до нас, привозять їжу, засоби гігієни, допомагають із придбанням тепловізорів та інших речей, які вкрай потрібні нашим захисникам. Також активно допомагають представники литовського міста Маріямполе, які заявили про прагнення заключити у майбутньому із Червоноградом угоду про постійне партнерство. Нашу працю достойно оцінили і благодійники із Великої Британії. Вони побачили, що ми маємо чимало запитів на гуманітарну допомогу з багатьох міст і сіл, у яких зараз ведуться або нещодавно велися активні бойові дії, а тому виявили бажання надсилати нам на регулярній основі різні вантажі. Забираємо ми їхню допомогу із польського міста Томашів, що неподалік Рави-Руської, перевозимо через кордон, сортуємо і відправляємо туди, де її зараз найбільше потребують.

Завдяки іноземним партнерам ми змогли облаштувати перегородками спортзали та інші приміщення у школах №№8 і 9, в яких тимчасово проживають вимушені переселенці, поставити туди зручні ліжка з матрацами. 

– Наскільки оперативно вдається перевозити гуманітарні вантажі через кордон?

 – В перші тижні війни жодних питань на міжнародних пунктах пропуску не виникало. Всі люди розуміли, що ми є однією державою, одним суспільством та відчували потребу ввезти необхідні вантажі якомога швидше. Далі ж почали виникати певні труднощі. Наразі можу сказати, що в пункті пропуску біля села Угринів відчуваємо сприяння працівників митної та прикордонної служб, а от, наприклад, у Раві-Руській трапляються випадки надмірної забюрократизованості. Дуже хочеться, аби митники діяли відповідно до чинних нормативних документів, затверджених урядом України, а не вимагали якісь додаткові листи чи інші документи. На початку війни складно було провозити військову амуніцію, але згодом завдяки втручанню керівництва обласної поліції цю проблему було вирішено.

 – Яким чином звітуєте перед закордонними партнерами про розподіл наданої ними гуманітарної допомоги?

 – В першу чергу вони хочуть бачити людей, які отримали допомогу. Тому дуже ретельно ставимося до фотозвітів про нашу роботу. Гуманітарні вантажі із нашого штабу возять перевірені і відповідальні водії, в основному вони є учасниками добровільного формування з охорони громадського порядку, що діє при міському Будинку воїна. Оформлюємо, звісно, також всю необхідну документацію щодо того, які речі отримали та кому їх доставили. Основним показником ефективності нашої роботи є, на мою думку, те, що більшість закордонних партнерів працюють із нами уже на постійній основі. Тобто вони впевнені у тому, що допомога із Червонограда дійде саме до тих людей, які її найбільше потребують. Щоб мати змогу і надалі забезпечувати вимушених переселенців та мешканців територій, на яких ведуться бойові дії, усім необхідним, беремося за написання різноманітних грантів. Якщо задумане вдасться, зможемо отримати кошти або інші види допомоги для потреб внутрішньо переміщених осіб, обладнання та медикаменти для лікувальних закладів, амуніцію для військовослужбовців. Дуже важливими у процесі налагодження співпраці із закордонними партнерами є особисті знайомства з людьми, які були набуті ще у довоєнний час. Приємно, що у цей вкрай складний час мешканці європейських країн пам’ятають про нас і самі пропонують допомогу. Впевнений, що усі разом ми переможемо агресора!

 

Співпраця із небайдужими людьми, які проживають у інших країнах і прагнуть підтримати українців, налагоджується у Червонограді не лише на рівні загальноміського гуманітарного штабу. Активні містяни роблять усе можливе для того, аби люди, які постраждали внаслідок війни і були змушені покинути власні домівки, отримали усе необхідне для нормального життя. Зокрема, нещодавно завдяки старанням директорки Червоноградської загальноосвітньої школи №2 Руслани Верескун нові планшети отримали діти вимушених переселенців, які зараховані на постійне навчання у нашому місті, діти із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також обдаровані учні. Кошти на придбання планшетів зібрала колишня червоноградка, учениця ЧНВК №10 Наталія Маланчук, яка вже багато років мешкає у штаті Нью-Джерсі. Під час вручення планшетів Наталія Маланчук поспілкувалася з дітьми та їхніми батьками з допомогою відеозв’язку.

 – Нам усім дуже-дуже боляче через те, що зараз відбувається в Україні, – сказала Наталія. – Я сама мама, виховую двох маленьких діток. Тому добре розумію, наскільки дітям потрібна стабільність для того, щоб вони могли опановувати знання. Тому будьте чемними і добре вчіться у школі! Я впевнена у тому, що Україна має сильне та світле майбутнє. Вона обов’язково переможе!

 

Андрій Дікальчук.

Матеріал підготовано за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.