Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення -38,870С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м3. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головна біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головна біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються - головна біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а довгий вплив її викликає навіть божевілля.
Дії населення при розливі ртуті у приміщенні.
Якщо у приміщенні розбито ртутного градусника:
- виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку;
- відчиніть настіж усі вікна у приміщенні;
- максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;
- захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;
- негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 літр води), більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку; банку щільно закрийте кришкою; використання пилососу для збирання ртуті - забороняється.
- вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);
- зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;
- утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не нижче 18-200С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;
- вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.
Якщо ртуті розлито більше, ніж у градуснику
- зберігайте спокій, уникайте паніки;
- виведіть з приміщення всіх людей, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку - вони підлягають евакуації в першу чергу;
- захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;
- відчиніть настіж усі вікна ;
- ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;
- швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;
- вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах перед виходом з будинку;
- негайно викликайте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення; у крайньому випадку - зателефонуйте в міліцію; боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна, хіміки називають її демеркуризацією.
Демеркуризація проводитись двома способами:
- хіміко-механічним - механічний збір кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);
- механічним - механічний збір кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).
Якщо ви виявили або побачили кульки ртуті в будь-якому іншому місці, будь ласка, негайно сповістіть про це місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення або міліцію.
Ртуть і речовини, які містять ртуть, мають досить високу токсичність і за сучасною класифікацією шкідливих речовин і сполук відносять до першої групи токсичних речовин - надзвичайно токсичних. У залежності від кількості ртуті, що надходить в організм у вигляді парів або сполук, а також від часу перебування в атмосфері, що містить ртуть у тому або іншому вигляді, відбувається інтоксикація організму з порушенням діяльності судин головного мозку, ураженням центральної нервової і серцево - судинної системи людини. Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухливий і при ударі поділяється на дрібні кульки, в 13,5 раза важчі за воду. Використовується в побутових приладах: термометри, апарати вимірювання артеріального тиску, лампах денного освітлення та інших; а також у хімічній, фармацевтичній, золотодобувній промисловості. Температура плавлення - +38,9° С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні, мають здатність накопичуватися в стінах і стелях будинків, можуть проникати в бетон на глибину до одного см. Потрапивши до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється і залишається там на все життя.
Симптоми гострого отруєння виявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом біль у животі, розлад шлунка, хворіють ясна.
Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви у верхніх дихальних шляхах, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість, з'являються головний біль, апатія й емоційна нестійкість, починає порушуватись мова, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а тривалий час ураження викликає навіть божевілля.
При сильному отруєнні виникає токсичний шок, болі в животі, металевий присмак у роті, блювання з кров'ю та гостра ниркова недостатність, підвищена збудженість, порушення зору ("двоїння" предметів), втрачається орієнтація, тремтіння кінцівок.
При попаданні ртуті в шлунок необхідно негайно промити його розчином 20-30 грамів активованого вугілля на склянку води. Взагалі активоване вугілля та біла глина - це найпростіший та найдоступніший препарат при будь-якому отруєнні, але пам'ятайте, що при попаданні навіть невеликої кількості ртуті чи її сполук в організм людини необхідно негайно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою!
Після перебування в зоні, яка забруднена парами ртуті необхідно змінити одяг, прийняти душ, почистити зуби, прополоскати рот 0,25% розчином марганцю.
Найпоширеніший випадок розливу ртуті у побуті стається внаслідок руйнування медичного термометра, який є в кожному домі. Статистика випадків проводиться за фіксованими даними, але ж не всі заявляють про розлив ртуті. Дуже небезпечно, коли діти випадково розбивають термометр, замітають ртуть у малопомітне місце і дорослим не повідомляють, а пари ртуті впродовж тривалого часу повільно отруюють всю родину.
Якщо у приміщенні розбито ртутного градусника:
виведіть з приміщення всіх людей;
- відчиніть настіж усі вікна у приміщенні;
- захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;
- негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (два г перманганату калію на літр води), дрібніші кульки збирайте щіткою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою.
Для збирання крапельок ртуті вживають також лейкопластир, що прикладають до поверхні, забрудненої ртуттю. Прилиплі до пластиру крапельки ртуті відокремлюють від нього промиванням ацетоном або іншим органічним розчинником (краще віддати спеціалістам на утилізацію). Ефективне прибирання поверхні за допомогою вологого слабо проклеєного паперу. Цей спосіб найбільш прийнятний для невеликих площ, забруднених ртуттю. При пропонованому способі слабопроклеєний газетний папір розмочують у воді, віджимають і в такому вигляді вживають для промокання поверхні, забрудненої ртуттю. Крапельки ртуті, від пилоподібних до розмірів 0,5-1 мм, добре прилипають до вологого паперу і можуть бути перенесені разом з ним у банку з водою, що щільно закривається. Таким способом легко очищають від ртуті не тільки поверхні столів, підлоги, але й деталі приладів, скляний посуд та ін.
Використання пилососа для збирання ртуті - забороняється!
Вимийте забрудненні місця (після очищення) мильно-содовим розчином (400 г мила та 500 г кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 г на 10 літрів води).
Вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.
Якщо ртуті розлито більше, ніж у градуснику:
виконайте всі застереження щодо безпеки, наведені вище;
- ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері;
- швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;
- вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах перед виходом з будинку;
- негайно викличте фахівців МНС регіону або СЕС.
Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна, хіміки називають її демеркуризацією, тому цю роботу слід виконувати спеціалістам. Вона відбувається механічним, термічним і хімічним методами.
Слід зауважити, що цей процес тягне за собою великі грошові витрати: очищенню піддаються меблі, стіни, підлога і т. д. - все це потрібно потім відновлювати. Та все ж головне - це вберегти життя та здоров'я людей!
Норми гранично допустимих концентрацій (ГДК)
ртуті в повітрі різних об’єктів:
- на робочих місцях промислових виробництв не повинна перевищувати 0,01 мг/м3;
- середньозмінна норма на робочому місці - концентрація ртуті не повинна перевищувати 0,005мг/м3;
- для НДІ, вищих учбових закладів, лабораторій, що працюють із ртуттю, ГДК становить 0,0017 мг/м3;
- для житлових приміщень ГДК становить 0,0003 мг/м3.
Будьте уважні та обережні в поводженні з побутовими приладами, навіть з таким звичайним і доступним предметом у домі як медичний термометр.
Що робити, якщо розбився термометр
Майже у кожній оселі в комплекті домашньої аптечки є ртутний термометр. Нерідко внаслідок дитячих пустощів або звичайної неуважності вони розбиваються, а довкола розливається сріблясті кульки токсичної речовини. Панічно згадуються шкільні уроки з безпеки життєдіяльності. Зібрати віником? Не годиться. Пилососом? Не можна. Гумових чоботів і рукавиць – нема. Контейнера, куди можна скинути небезпечні відходи – теж. А якщо у квартирі діти? Викликати рятувальників?
Розбитий градусник – не катастрофа, якщо діяти згідно з інструкцією. Спершу виведіть дітей з кімнати. Дорослих – теж. Якщо на вулиці холодніше, ніж вдома, відчиніть вікно – отруйні випари виділятимуться повільніше. Але уникайте протягів – ртутна пилюка може осісти на меблях і стінах помешкання. Місце, на якому розбилася ртуть, потребує додаткового освітлення. На віддалі від забрудненої ділянки поставте настільну лампу. Простежте, аби світло падало на ртутну «калюжу» збоку. Збирати ртуть необхідно щіточкою або пензликом, у жодному разі не пилососом – тепле повітря сприяє випаровуванню рідкого металу. Та й пилосос після використання доведеться викинути. Якщо термометр розбився на килимовому покритті, визбирати ртуть буде важче. Допоможе медична спринцівка (клізма). Але ідеальний варіант – позбутися килима чи ковроліна, адже ворсинки можуть затримувати залишки ртуті. Ртуть, яка потрапить у щілини паркету, також можна витягти за допомогою спринцівки або засипавши отвори піском – щіточці буде легше маневрувати. Можна озброїтися шматочком вати, змоченим у 0,2% розчині марганцівки, лейкопластирем або скотчем. Збирайте ртуть у пластикову чи скляну ємність. Бажано наповнити її водою чи розчином марганцівки. Туди ж висипте пісок і залишки ртуті з розбитого термометра.
Визбиравши найменші часточки, проведіть демеркуризацію. Вимийте підлогу розчином господарського мила і соди (30 г соди і 40 г мила на літр води) або розчином марганцівки. Протріть дерев’яні і металеві поверхні предметів, розташованих неподалік місця «аварії». Через 1,5-2 доби змийте дезінфікуючі засоби чистою водою. Не викидайте ртуть у смітник чи каналізацію. Без спеціальної обробки вона почне виділяти токсичні речовини. Два грами ртуті здатні забруднити 6 тис. кубометрів повітря! Якщо ртуть потрапила на одяг, прополощіть його у холодній воді впродовж 30 хвилин, потім – півгодини у мильно-содовому розчині (при температурі 70-80 С), пізніше – у лужному розчині. Завершіть процедуру полосканням у холодній воді. Довго! Це – єдиний шанс врятувати улюблену річ. І у жодному разі не періть забруднений одяг у пральній машині. Для профілактики отруєння випарами ртуті пийте якомога більше рідини. Сильний головний біль, біль при ковтанні, підвищення температури тіла, шлункові розлади – ознаки гострого отруєння – проявляються через 8-24 години. Негайно викликайте «швидку»! Ртуть – дуже токсична, вражає нервову систему і нирки. Якщо після «події» минув тиждень-другий, а ви – худнете без причини, вас нудить, відчуваєте слабкість і запаморочення, зверніться до лікаря. Ртуті з термометра замало, щоб завдати істотної шкоди організму. Але за умови, що ви швидко ліквідуєте наслідки власної необережності.
Стежте за дітьми – малюки так і норовлять запхати блискучі кульки до рота.